Під час міжнародного симпозіуму «Найбільш документована війна: задіяти архіви», що відбувся 22-24 травня 2025 р. у м. Львові були обговорені наступні питання:
- Множинність практик опису, збереження й актуалізації: як зібрані матеріали стають архівами, як враховувати тривкість і крихкість фізичних і цифрових документів?
- Держава, інституція, спільнота, конкретні люди: хто несе відповідальність за творення та подальше життя архіву? Як ця відповідальність розгортається темпорально та географічно?
- Від документа до аргументу: як матеріали спільнот, що долучилися до фіксації досвідів війни, можна використовувати для досягнення юридичної, епістемічної та соціальної справедливості?
- Практики оприявнення: які цілі ставлять інституції та ініціативи, коли удоступнюють матеріали? Як навігувати між короткотерміновими та довготривалими завданнями? Які є ризики упублічнення?
- Загроженість архівів: як фіксувати втрачені архіви, зокрема на окупованих і знищених територіях? Як убезпечити життєздатність архівів з огляду на різні загрози: фізичне руйнування, кібератаки, зловживання доступом, застарілість програмного та технічного забезпечення?
- Фрустрації документування й архівування: як документатори й документаторки проживають очікування результату їхньої роботи та його відсутність?
Водночас під час роботи симпозіуму відбулася презентація напрацювань Центру документування та дослідження воєнних злочинів Навчально-наукового юридичного інституту Карпатського національного університету імені Василя Стефаника у співпраці з Поступовим гуртом франківців.
